1. яка історія змінила вас назавжди?

2. коли вперше ви відчули guilty pleasure від того, що написали художній текст?

3. що ви зазвичай брешете, коли вас запитують, чи все у вас добре?

4. що останнім часом зруйнувало ваш звичний лад, вашу ідеальну ентропію?

5. коли на уроці в голові крутилися слова незнайомої пісні, чи записували ви їх на берегах підручника?

6. чи бувало так, що коли всі відверталися від когось незрозумілого для них, ви залишалися поруч через зненацька посталу холодну зачарованість тим, хто так відрізняється від інших?

7. який ваш перший дитячий спогад про сором?

8. вам сниться, що всі навколо перелякані, розбігаються чи застигають на місці, не здатні поворухнутися від жаху. ви налякані не менше за інших, серце б'ється в горлі, у вухах шумить, від страху не відчуваєте ніг. ви чуєте важкі кроки. насуває щось величезне і лихе. ви блукаєте поглядом довкола, намагаючись побачити себе, і раптом розумієте, що потвора, якої всі бояться – це ви. хто має прокинутися: ви чи вони?

9. маєте кому сказати, коли болить найбільше?

9 ¾. коли контроль втрачений, травма невиправна, курс лікування провалений, виходячи на кухню вранці після безсонної ночі, скільки цукру ви додаєте до чаю, аби не перебити фруктовий смак улюблених желейних ведмедиків?

11. які шрами на вашому тілі та у вашій душі вам найдорожчі?

12. у прямокутному паралелепіпеді, що рухається вздовж прямої лінії відповідно до формули 84х+S=y, антропоїд А, що являє собою вписаний у дві синусоїди сферичний сегмент, розташований над циліндричною основою, довжина якої l>n, має точку дотику з конгруентним антропоїдом В. доведіть, що ця точка дотику є відправною точкою зворотного руху.

якщо антропоїд А перетинається з рівновеликим антропоїдом С, то місце перетину являє собою окружність з радіусом r<l. визначте висоту розміщення h цього місця перетину на вертикальній осі антропоїда А.

13. якого кольору небо було в той день, коли по обіді ви вийшли з дому, пройшли вулицею, зупинилися на перехресті і не рушили з місця, доки вам не явився знак?

14. чи ви колись писали листа, у якому намагалися пояснити свої почуття?

14а. і як, вдалося?

15. коридор вузький, з дерев'яним вішаком і табуреткою, щоб знімати взуття або ставити сумку.

підлога на кухні навскіс викладена плиткою з візерунком із сірого, білого і (здається) теракотового, але кольори майже стерті, їх можна розгледіти лише попід стінами. з меблів – кухонний острів, тумба з шухлядами для зберігання овочів (чи є там овочі?), пофарбована у темно-синій. вузька шафа для посуду, скло на її дверцятах має зеленуватий відтінок, наче дивишся крізь воду. простий стіл, стільці (порахуйте скільки). посуду небагато, чашки для кави не пасують до тарілочок.

праворуч простора кімната без зайвих прикрас і речей, лише необхідне. круглий обідній стіл, шафа, диван з протертою на підлокітниках темно-червоною грубою тканиною (що ще?). біла фарба на вікнах лущиться і осипається. з вікон видно сад (наприклад, черешня, кизил, шовковиця, виноград). у кімнаті рідко вмикають світло, і коли вогонь у комині гасне, лишаються лише червоні відблиски у темряві.

ще спальня. у спальні побілені стіни, старе широке ліжко скрипить, матрац ліворуч продавлений трохи більше, ніж праворуч (чи навпаки? не пам'ятаємо). на підлозі – м'який полотняний килимок. гардероб, столик, крісло. вікна відчинені. тепле надвечір'я, залишки літа. усюди панує мир і спокій. усе легке і світле.

закінчіть розфарбовувати малюнок, але майте на увазі: зелений і жовтий кольори давно скінчилися.

16. які нав'язливі думки перемогли у вашій голові цього разу?

17. ви стоїте, оточені натовпом, вивертаєте кишені, одну за одною, у всіх на очах. зараз, зараз нарешті всі дізнаються, хто ви є насправді – самозванець, злодій, жулик, шахрай, брехун, пройдисвіт, шарлатан, ошуканець, дурисвіт, імітатор, удавальник, махляр, підробка, всього лише викривлена і спотворена версія самого себе. коли вас так вчергове накриває, чи повторюєте ви подумки лічилочку:

дурненька Тоня

сидить на підвіконні

їсть персики і аличу

огидний зелений коник

заскочив на підвіконня

але Тоня сказала суворо:

«йди геть або я закричу»?

18. розкажіть про ваш найбільший провал / час, коли ви справді облажалися / час, коли щось пішло зовсім не так / про вашу найгіршу невдачу.

19. як ви захищалися в дитинстві, коли ще були позбавлені цього рятівного сарказму?

20. коли востаннє ви спілкувалися з людиною, про яку думаєте:

«без тебе я почав багато чого боятися.

боюся автомобілів, собак, дітей і каштанів, які падають згори.

боюся низьких стель.

боюся бруду, чужих помешкань і деяких комах. більшості комах, якщо бути відвертим.

боюся жебраків.

боюся підходити до відчиненого вікна.

дуже сильно боюся висоти, але тільки тієї, що пов'язана з відкритим простором, тому не боюся летіти в літаку. хоча востаннє літав, здається, років 15 тому.

боюся хвороб, що, мабуть, не оригінально, і боюся слухати музику, що напевно характерне для небагатьох.

боюся зустрічатися поглядом із незнайомими людьми, але ще більше боюся зустріти погляд знайомого.

боюся кроків за спиною.

боюся, коли в мене просять прикурити, боюся непевних ситуацій і необхідності спілкуватися.

боюся бути сам.

іноді дуже боюся ножів, тоді намагаюся їх ховати, аби не потрапляли на очі.

багатьох речей боюся вночі: кошмарів, злодіїв, прокидатися перед світанком і плавати в морі опівночі.

боюся безсоння.

боюся свого кота. щоправда, дуже рідко.

боюся постійних думок про алкоголь.

боюся того, що з роками навіть фізіологічно все більше починаю скидатися на інших людей.

боюся, що почну розмовляти уві сні.

боюся, що навіть розкладаючись ще можна прожити дуже довго.

іноді дуже боюся зливного отвору у ванні, але не того основного, який внизу, а запобіжного верхнього.

боюся скла.

боюся символів і знаків.

боюся орієнталістики.

боюся подорожей і поїздів.

боюся незнайомих міст.

боюся сусідів.

боюся будь-яких падінь (кожен може розуміти це по-своєму).

боюся поліції, байдуже якої – від автоінспекторів аж до податківців включно.

боюся державних службовців, в'язниць і казарм.

боюся поступового звиродніння й латентного божевілля.

боюся евентуальності древніх родових чи етнічних проклять, про які можу й не здогадуватися.

боюся, що за мої гріхи розплачуватимуться інші люди.

боюся стати довгожителем, що з огляду на мій спосіб життя мені, мабуть, не загрожує.

боюся бути засудженим, але не боюся засуджувати сам.

боюся необхідності бути.

боюся свого страху.

боюся майже всього»?

21. Плутон – планета?

22. хто ви, коли ніхто не дивиться? freewriting, 5 хвилин. не редагуйте.

23. коли ви їдете у вщерть переповненому вагоні метро, чи чекаєте ви, що поїзд от-от зупиниться, через гучномовець машиніст почне перекличку і виявиться, що у вагоні є зайва людина, і це ви?

24. знаєте, як це буває? ви просто кажете показати вам, де болить. і коли під довгим рукавом, піднятою сорочкою, задертою вище коліна спідницею бачите великий синець і не можете відвести очей від його сповнених таємниць густих кольорів, схиливши голову ви нерішуче простягаєте руку, ніби вимолюєте дозвіл доторкнутися, і тиснете ніжно, але сильно, доки не відчуєте, як під вашими пальцями все здригається від гострого болю. ви підносите очі і зустрічаєтеся поглядами. і в цю мить ви любите одне одного з усієї сили.

25. відтоді як ви носите на спині два невидимі схрещені мечі, чи відчуваєте ви, що наближається час ними скористатися?

26. вкотре за цей рік ви стоїте біля виходу з темної прохолодної печери, бачите зовні сонце і навіть можете пригадати його тепло на шкірі, чуєте сміх і голоси людей, але не чуєте, що саме вони говорять, і чи говорять вони до вас, просто чуєте шум, і ще певний час можете його розрізняти і навіть починаєте думати, що могли би вийти, принаймні на кілька хвилин, може на одну хвилину, і ще трохи ви стоїте у нерішучості, а потім розвертаєтеся і йдете назад, до себе, у солодку і важку сутінь, куди звуки долинають викривлені й розтягнуті, наче їх в уповільненому записі видає величезна потворна паща, і сидячи у своєму глухому закутку десь здалеку чуєте лише страшний і душний хрип?

27. досі ходите вулицею так, аби не наступати на стики між плитами?

28. коли ви бачите, як хтось абсолютно щасливий у сонячному осінньому парку запускає повітряного змія, скільки ви готові дати за те, щоби змій підхопив цю погань і поніс геть к бісовій матері?

28.5. пам'ятаєте, через що ви переживали минулого тижня, місяця, року?

29. діти, які взялися нас доглядати, мовчали багато днів. ми помітили, що вони лякалися відкритих сторінок книги, з недовірою спостерігали за рухом наших губ. діти багато сміялися і весь час гралися. найменший на третю ніч обсмалив кінчик хвоста, коли біля багаття крутився навколо себе, доки не впав без сил. якщо хтось йшов, хтось обов'язково лишався.

діти приносили упольовану свіжину, обережно торкалися там, де боліло.

коли ми забували себе, натирали м'ятою, поки ми не засинали заспокоєні.

коли ми зневірялися, підпалювали шавлію або давали солодкий відвар з інжиру.

коли ми весь день лежали лицем до стіни, відкривали вікна, щоб сяйво місяця торкалося нашої шкіри.

коли ми думали про лихе, кидали чорні перлини в гарячий казан.

рани загоювалися, рубці розгладжувалися, примружившись, ми могли дивитися на сонячне світло.

щоб втішити нас, діти почали згадувати. сидячи в накресленому колі біля згаслого багаття, вони по черзі вказували одне одному на щось навкруги, а потім розгублено і насторожено прислухалися до себе, доки хтось не промовляв слово. тим, хто мовчав найдовше, сміючись мазали лице сажею, і блискуча шерсть на їхніх щічках ставала ще темнішою.

щоб дати нам надію, діти ворожили: на тінях від сухого комишу, на попелі кори дерева, на тріщинах на льоду, на гострих предметах, на випадкових зустрічах із тваринами, на насінні в пташиному посліді, на речах, знайдених на дорозі, на раптово побаченому або почутому, на гілках старої араукарії, на відбитках коліс на дорогах, на плямах світла, на маренні сновид, на звуках з живота ситої корови, на розмішаній в чашці воді, на човнах, що йдуть під вітрилами, на візерунках на подушечках пальців, на зернах ячменю, на видіннях у повітрі ясного ранку.

якщо покличете, вони прийдуть і до вас. та чи ви згадаєте потрібні слова?

29(2). ким ви були до того як світ сказав вам, ким ви повинні бути?

30. як гадаєте, чи не забагато запитань до вас? а як щодо нас, запитаєте ви? і будете абсолютно праві.

31. яке слово ви шукали в словнику останнього разу?

32. чи прокидаєтеся ви вночі від страху через те, що забули обличчя коханої людини?

33. хто вберігає вас від того, щоб ви не зробили все, чого бажаєте?

34. ну скільки можна, скажіть, скільки можна? хіба ви ще не втомилися від цього всього, хіба ще не втомилися від самих себе? знову розчесали собі ранку, забили колінця, обдерли лікті, порозкидали іграшки, порозбивали на друзочки свої чашечки. маленькі, дикі, глупі. наче вас не гріли, не жаліли. все хочете смикнути за рукав, відірвати ґудзик, штовхнути, забрати, вколоти, вкусити. і що тоді, скажіть?

що тоді?

35. у суперечці двох п'яних підлітків про те, чи всі ми створені Богом, чи просто наснилися бездомному собаці і зникнемо, щойно він прокинеться, аби попити води з калюжі, який аргумент видається вам найбільш переконливим?

36. коли ви навчилися не впізнавати себе у дзеркалі?

37. як ви виправдовуєте свою добровільну деградацію:

а) тим, що ви – маленька картоплинка

б) емоційною депривацією

в) безплатним періодом користування Netflix

г) змовою імперіалістів?

38. після якої великої помилки у своєму житті ви спали найміцніше?

39. ви розбиваєте нам серце. хіба ви не знаєте, ми єдиний цирк, який вам потрібен?

*якби ви були позбавлені марних очікувань від самих себе, про що б ви наважилися розказати, які непристойні і деморалізуючі вчинки нарешті би здійснили?

41. як часто ви молитеся за когось так: «нехай мені буде дозволено володіти тобою»?

42. увечері перед тим, як втратити одне одного назавжди, ми розводимо високе багаття. за час, що ми прожили разом, ми стали схожі одне на одного. коли когось із нас називають на ім'я, озиваються всі. ми притискаємо наші амулети ближче до тіл: роздвоєна гілка, закруглене річкою скельце, абрикосова кісточка на шнурівці, намисто з ліщини; у зап'ястя врізається браслет із маленьких гострих черепашок; в пояси зашиті пласкі кольорові камінці, знайдені на березі; виїдена пташками шишка затиснута в долоні; перше пір'я з покинутого гнізда сховане у вузлику хустинки, яку прикладали до подряпаного коліна, порізаної руки, забитого у сандалях пальця. від повернення нас вбереже сила слів, які кожен промовив над нимим перед тим, як віддати іншому. вогонь біля нас здіймається вище за дах.

не те щоби ми не знали Того, Що Буде Після. долаючи зіяння, порожнечу, пробираючись крізь дні, у яких грузнеш, немов у твані, ми щосили віддаляємося. наш дім, що палав усю ніч, давно лишився позаду.

а яке найстрашніше закляття проти надмірної близькості відоме вам?

43. у якій позі ви лежите на дивані, коли чекаєте, що все бажане станеться саме собою?

44. коли ви надягаєте на себе броню з чорної гуми, натягуєте ці безглузді ласти, маску, під якою вам важко дихати, перевіряєте лезо ножа і пірнаєте на млисте дно, що ви хочете там побачити? що хочете вкрасти? ви прийшли подивитися на завдану шкоду, маленькі злодії? на рештки кораблетрощі? на збитки, втрати, руїни, уламки? чи на скарби, якими вони тепер стали для вас?

45. як довго ви згадуєте ім'я людини, з якою розмовляєте?

46. пам'ятаєте, як у дитинстві ви забрели у високу траву, і коли озирнулися, навколо стояло суцільне марево із сонячного світла і тонких рухливих стеблинок, вони ніжно торкалися ваших засмаглих рук, обличчя, волосся, і коли ви подивилися вниз, то побачили, як тепла трава струмениться між пальцями ваших босих ніг, і ви відчули, як вона росте, і коли знову звели очі, трава стала ще вищою, вам довелося закинути голову назад, щоб вхопити поглядом хоч шматочок неба, яке ще мить назад було найбільшим з усього, що ви знали, і ви злякалися і затамували подих, а потім забули, що потрібно дихати, і ви спробували зробити крок, але не знали, чи варто йти далі, чи краще повернутися, і не знали, куди тепер повертатися, і чи чекають на вас там, і чи варто взагалі кудись йти, і чи можна не йти, і ви стояли так і стояли, доки всередині вас все не скам'яніло, і інколи вам здається, що ви й досі так стоїте?

47. but does it flow?

48. чи любите ви хурму, принесену з морозу?

49. ви перевірили здобич біля своїх жертовних стовпів перед тим, як сісти читати все це?

50. варіант 1 чи 2?